|
17.11.14 23:48 |
парижанка | Открылась... плюнули... |
ru |
"Это всего лишь пару часов... Всего лишь встреча... Потерпи... и очередное разочарование..." - она в руках держала книгу и старалась, перелистывая страницы взахлеб читать строчками. Нервозность, пальцами крутила колечко... нет-нет, лучше сбежать... устала... Измученное сердце не склеить, чувства не вернуть... все пошло... никому не интересно...
Один из них... Ценности меняются, желания разные... а жаль...
Весь мир - бардак...
Mood: Цветы живут... Music: Ретро
|
|
|
|
|
17.11.14 02:36 |
парижанка | И без тебя... |
ru |
Я никогда не встречал более сумасшедших. Она была абсолютно ненормальной. Когда я расстраивал её, она на полном серьезе кричала, что меня ненавидит, что я ей не нужен, а потом закрывалась у себя в комнате и плакала, повторяя, что любит.
Я никогда не встречал людей таких крайностей. Она могла надеть самое дорогое платье и быть невероятно красивой, но оно не имело в её глазах никакой ценности, если, например, я валил её в золотые листья и начинал целовать. Ей было всё равно, что я могу испортить ей причёску или поставить затяжку на чулках, ей было важно лишь то, что она чувствует. Что я чувствую.
Я всегда покупал ей большие креветки, а она запивала их чаем. У неё не было понятия "модно" или "принято". Ей было всё равно на то, что кто-то может о ней подумать и сказать. Она не пряталась за этими побрякушками и цацками. Но, если и когда-то надевала их на себя, они не становились для неё выше нас.
Я никогда не встречал таких. У неё было только то, что она чувствует. Что я чувствую.
"Я тебя, как минимум, люблю"
Mood: Сердце дышит... Music: My man
|
|
|
|
|
updated 31.07.14 00:19 31.07.14 00:18 |
парижанка | Женщина... |
ru |
Одиночество портит женщину. Она привыкает все свои проблемы решать самостоятельно, ни на кого не полагаясь. Но дело даже не в этом… Хуже всего то, что она перестает верить, что бывает как-то по-другому.Бойся женщину, которой причиняли боль. Ее сердце теперь всегда бьется ровно, а взгляд не выражает эмоций. Она выделяется из толпы, она теперь ни в ком не нуждается и лучше всего ей одной… Она никогда не будет кому-то принадлежать... Бойся такую женщину, она сводит с ума своими духами и уверенностью, доводят до истерики своим характером и загадочностью. Ты не сможешь ей доверять. Она играет мужчинами, называет лишь по имени, забыв слова нежности и всегда уходит сама. Такая женщина не подпустит к себе, никогда не покажет свои слабости и страхи, а на вопрос "ты о чем-то думаешь ?" всегда ответит "ни о чем". До нее трудно дозвониться, часто телефон выключен, а еще чаще она не перезванивает и не отвечает на sms. Она никого не выделяет из толпы, ЕЙ ПРОСТО НИКТО НЕ НУЖЕН. Бойся эту женщину, даже если она простит — она никогда не забудет....
Mood: Счастлива
|
|
|
|
|
11.07.14 12:03 |
Колючка в пятке | Она сидела на полу... |
ru |
Она сидела на полу
И груду писем разбирала,
И, как остывшую золу,
Брала их в руки и бросала.
Брала знакомые листы
И чудно так на них глядела,
Как души смотрят с высоты
На брошенное тело...
О, сколько жизни было тут,
Невозвратимо пережитой!
О, сколько горестных минут,
Любви и радости убитой!..
Стоял я молча в стороне
И пасть готов был на колени,-
И страшно грустно стало мне,
Как от присущей милой тени.
Тютчев Фёдор
Mood: задумчивое 
|
Comments: 1 | |
|
|
|
15.04.14 20:55 |
Колючка в пятке | Любіть Україну |
ru |
Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.
Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.
Між братніх народів, мов садом рясним,
сіяє вона над віками…
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.
Для нас вона в світі єдина, одна
в просторів солодкому чарі…
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,
у квітці, в пташині, в електровогнях,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячий усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі…
Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
і в хмарах отих пурпурових,
в грому канонад, що розвіяли в прах
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях
до весен і світлих, і щирих.
Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
і сльози, і все до загину…
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну!..
Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину.
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну…
Любіть у труді, у коханні, у бою,
як пісню, що лине зорею…
Всім серцем любіть Україну свою —
і вічні ми будемо з нею!
1944
Mood: грустное 
|
Comments: 9 | |
|
|
|
updated 07.10.19 17:18 12.01.14 01:59 |
Забой | Подарки за рубины |
ru |
http://news.combats.com/1385_3.html
|
|
|
|
|
21.09.13 02:15 |
парижанка | ... |
ru |
|
Comments: 1 | |
|
|
|
08.08.13 12:18 |
Колючка в пятке | |
ru |
Они в разное время встают на работу.
Он пьет кофе остывший, а она горький чай,
Каждый день окунаясь в мирские заботы,
На прощанье: «целую, люблю, не скучай!»
Разный круг общенья, друзей, увлечений.
Каждый день начинается снова по кругу.
Только он и она на границе мечтаний
До остатка, до капли отдаются друг другу.
|
Comments: 3 | |
|
|
|
24.02.13 22:18 |
Колючка в пятке | Я ненавижу людей... |
ru |
Я ненавижу людей. Искренне. Настолько, насколько способно мое сердце. Я ненавижу, потому что должна преклоняться перед большими людьми, ждать подачек. Я ненавижу эти крохи, которые они бросают, а я подбираю. Ненавижу потому, что должна быть благодарна, а за это они могут со мной сделать все, что угодно. Ненавижу себя, потому, что из-за этих самых крох я и ползаю у них под ногами. А ведь могу всего добиться сама, могу не перебиваться подачками и не ждать милостыни.
Вот, когда-то давным-давно все было по честному: добыл – выжил, не нашел – издох. А потом одни так и остались добывать сами, а остальные научились приспосабливаться, жить за счет других, с их позволения. Но со временем люди стали подлыми. Они могут ударить тогда, когда не ждешь. Ты можешь спать, сидеть, есть или просто идти, а они не замедлят нанести свой удар. Ненавижу их, потому что мне приходится бояться, прислушиваться к каждому шороху, улавливать каждое движение. Люди черствые, они расставляют свои хитрые сети, а ты попадаешься в них и остаешься на всю жизнь калекой, и хорошо, если можешь еще дышать. Люди – звери. Мне иногда кажется, что люди не понимают, что я и подобные мне умеют мыслить, умеют чувствовать. Для них я не больше чем вредитель, чем маленькая тушка с перьями, которые они мечтают обрезать. Хотя есть кое-что, чему они завидуют. Завидуют, когда я парю в небе.
Mood: задумчивое 
|
Comments: 4 | |
|
|
Total posts: 2725 Pages: 273
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10.. 20.. 30.. 40.. 50.. 60.. 70.. 80.. 90.. 100.. 110.. 120.. 130.. 140.. 150.. 160.. 170.. 180.. 190.. 200.. 210.. 220.. 230.. 240.. 250.. 260.. 270..
|
|
Mo |
Tu |
We |
Th |
Fr |
Sa |
Su |
| | | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | |
|